Тема

Спостереження за об’єктами і явищами природи у Школі під блакитним небом В.Сухомлинський тісно пов’язував із розвитком мислення, розумовим вихованням дитини. Природа мозку дитини, зазначав педагог, потребує, щоб її розум виховувався біля джерела думки – серед наочних образів і насамперед серед природи, щоб думка переключалася з наочного образу на “обробку” інформації про цей образ. Саме тому такі подорожі у природу він назвав уроками мислення, уроками розвитку розуму.

В.Сухомлинський був майстром створення так званих розвивальних осередків (за нинішніми мірками). Окрім Школи під блакитним небом у Павлиській школі існували Куток мрії (невелика печерка, куди приходили діти фантазувати, творити, мріяти), Сад здоров’я, Кімната казки, Куточок краси, Пташина лікарня та ін., де діти навчалися складати казки, вірші про природне довкілля, милуватися красою навколишньої природи, піклуватися про неї, пізнавали її таємниці. Все це сукупно і складало еколого-розвивальне середовище освітнього закладу, в якому працював педагог. На нашу думку, таке середовище максимально сприяє екологічному вихованню дитини – цілеспрямованому формуванню в неї міцних екологічних знань, розуміння взаємозв’язку і єдності з природою, ролі навколишнього середовища у житті та потреби його охорони.

Переконуючи в особливому впливі природи на розвиток дитини, В.Сухомлинський доводить, що природа сама собою не виховує, виховує лише активна взаємодія дитини з нею. Педагог вважав, що самих лише знань про природу та її охорону, якщо вони не втілюються на практиці, недостатньо. Важливо, щоб вихованці брали участь у збереженні і збагаченні природи рідного краю. Тільки так у них сформуються необхідні уміння і навички, розвинеться відповідальне, бережне ставлення до навколишнього середовища. Виходячи з цих міркувань, у Павлиській школі було створено Сад матері, діти постійно працювали на пришкільній ділянці, саджаючи і доглядаючи за городиною, зерновими культурами, виконували різні види сільськогосподарських та природоохоронних робіт. Цей важливий елемент еколого-розвивального середовища закладу був постійним джерелом духовних радостей дітей, їхнього натхнення, інтелектуального і творчого розвитку.

Таким чином, аналіз педагогічної спадщини В.Сухомлинського дозволив виокремити низку цінних і, як показує практика, дієвих ідей щодо організації еколого-розвивального середовища в дошкільному навчальному закладі. У творах педагога ми знаходимо поради не лише стосовно облаштування такого середовища та його компонентів. Це лише організаційна сторона проблеми. Важливими для нас є настанови дослідника, в яких він чітко вказує на те, як організувати педагогічну роботу з дітьми, аби вони глибоко усвідомили і зрозуміли свою єдність з природою, переживали і турбувались про її збереження, бережно ставились до всього, що їх оточує в природі. Отже, використання спадщини В.Сухомлинського сприятиме формуванню екологічної свідомості дітей дошкільного віку, вихованню підростаючого покоління у гармонійному співіснуванні з природою.

\